Досвід роботи
Формування логіко-математичної компетентності п'ятерічних
Головні напрямки формування математичної готовності п’ятирічної дитини до навчання:
Розглянемо кожен з названих напрямів роботи.
Формування прийомів розумових дій
Вікові особливості. З п’ятирічного віку, ознайомлюючись з предметом, дитина починає виділяти його істотні ознаки. Вона вже може групувати предмети за спільною ознакою, виконувати завдання на позначення групи предметів одним словом (узагальнення); здійснювати більш глибокий аналіз предметів, розглядаючи їх усебічно; виділяючи й називаючи їхні ознаки через порівняння. Реалізація напрямку. Формування прийомів розумових дій відбувається математичному матеріалі. Визначати спільні, відмінні та істотні ознаки предметів малюки вчаться, зіставляючи і порівнюючи геометричні фігури або геометричні тіла. Діти на підготовчому рівні ознайомлюються з геометричними поняттями: круг, трикутник, чотирикутник, квадрат, прямокутник, п’ятикутник, піраміда, куб, циліндр тощо. Під час такої роботи діти впевнюються, що ознаки предметів – це те, чим вони схожі та відрізняються один від одного; те, за чим можна впізнати предмет. Пропонуючи п’ятирічним роботу з певними множинами геометричних фігур, ми формуємо у них вміння визначати ознаки; з’ясовувати закономірність, відповідно до якої змінюються одна або кілька ознак в ряду геометричних фігур; об’єнувати фігури у сукупність за спільною ознакою, розбивати сукупність на кілька частин за відмінними ознаками; добирати до групи фігур ту, що має з ними спільну ознаку тощо.
Розвиток словесно-логічного мислення
Вікові особливості. Поряд з наочно-дійовим мисленням у старших дошкільнят бурхливо розвивається наочно-образне та логічне, що виявляється при встановленні дітьми різноманітних зв’язків між предметами або явищами. У процесі розвитку пізнавальної сфери п’ятирічні діти оволодівають усе більш досконалими способами презентації набутого досвіду, починаючи з рухового, наочного і закінчуючи формування у них уявлень про символічні позначення. На шостому році життя наочне мислення малюка набуває схематизованого характеру, у цей же час в умовах спеціального організованого педагогічного процесу здійснюється перехід до вербально-логічного мислення. Реалізація напряму. Розвитку логічного мислення п’ятирічних сприятимуть завдання на зразок таких. Кожному малюку дають 4 червоних кружечки та 4 зелених квадрати, ділять якусь площину навпіл і просять зробити так, щоб:
Знання про навколишній світ поділяються на безпосередні й опосередковані. Безпосередні знання – це результат прямої дії зовнішніх чинників на органи чуття; це так звані очевидні знання. Опосередковані, або вивідні знання – це знання, здобуті за допомогою висновків на основі готових, зафіксованих у судженнях, перевірених життєвим досвідом знань. Логічною формою вираження опосередкованих знань є судження, а формою здобуття – умовисновок. Умовисновок – це форма мислення, в якій з одного чи кількох суджень виводять нове судження. Вже в 5-6 років діти успішно роблять безпосередні умовисновок, наприклад: якщо А більше Б, то Б менше А. Діти на конкретних предметах поступово ознайомлюються з поняттями: рівно, більше, менше, нерівно. Так порівнюючи палички (стрічки) за довжиною способом накладання, діти усвідомлюють, що якщо перший предмет рівний другому, то й навпаки другий рівний першому. Аналогічно, на підставі порівняння довжин трьох паличок способом накладання, діти роблять такий умовисновок: якщо синя паличка дорівнює червоній, а червона паличка дорівнює жовтій, то синя паличка жовтій. Уміння робити правильні висновки доцільно формувати, використовуючи доступні дітям і вже набуті ними знання та уявлення. Для цього можна застосовувати, наприклад, такі завдання.
Формування вміння слухати і виконувати інструкцію дорослого
Вікові особливості. Накопичення словникового запасу, засвоєння досить складних граматичних структур, уміння слухати і розуміти інших, самостійно будувати потрібні речення – необхідна умова розвитку логічного мислення в дошкільника. Зарубіжні й вітчизняні вчені відзначають у п’ятирічних дітей підвищення здатності до навчання. Як свідчать експериментальні дослідження, кількість дітей, які повністю розуміють словесну інструкцію і здатні відстроково виконати дію по етапах, збільшується в три з половиною рази старші групи дитячого садка порівняно із середньою. З п’яти років дитина стає здатною підпорядкувати свої дії певній програмі, системі завдань та контролювати їх виконання. Очевидно, що під час виконання запропонованих вище завдань у дітей формується вміння слухати завдання дотримуватись інструкції дорослого.
Розвиток дрібної моторики, тактильного, слухового, зорового сприйняття
Практика роботи з молодшими школярами свідчить, що найбільші труднощі у першокласників викликає виконання графічних вправ (написання цифр, продовження малюнка по клітинках тощо). Причини труднощів письма у першокласників:
Недостатній розвиток дрібної моторики може бути спричинений індивідуальними спадковими особливостями, неправильним вихованням у ранньому віці, недоліками організації дитячої діяльності. Під час виконання зазначених видів завдань діти працюють з наборами геометричних фігур різних за розміром (визначають їхні ознаки, викладають ряд геометричних фігур, змінюючи одну чи кілька ознак, перелічують кількість геометричних фігур тощо), таким чином відбувається розвиток дрібної моторики і тактильного сприйняття. Пропонуючи дітям завдання в усній формі, ми позитивно впливаємо на розвиток у них слухового сприйняття. Також для розвитку дрібної моторики, уваги, сприйняття, підготовки дітей до письма корисні завдання на проходження візерунка, в тому числі й під диктовку, слухові диктанти. Важливу роль у цьому відіграють зорові диктанти, коли діти кілька хвилин розглядають ряд геометричних фігур, а потім з пам’яті викладають такі фігури на столі, дотримуючись порядку їх розташування. Під час виконання зазначених завдань діти вчаться орієнтуватися у просторі та на площині, в них формується розуміння понять: праворуч, ліворуч, зверху, знизу, правий верхній кут тощо.
Змістові лінії логіко-математичної підготовки
Зазначені напрями роботи доцільно реалізувати через такі змістовні лінії.
Змістовна лінія ”Геометричні фігури. Просторові тіла. Множина. Підмножина.”, на наш погляд, має містити такі теми для опрацювання з дітьми. 1. Форма предметів навколишнього середовища: розрізнення багатокутників за кількістю кутів, сторін та вершин (трикутники, чотирикутники, п’ятикутники, шестикутники тощо); розрізнення багатокутників та кругів; розрізнення площинних та об’ємних фігур;, розрізнення об’ємних тіл (куба, піраміди, кулі, циліндра). 2. Ознаки об’єктів навколишнього середовища: визначення ознак геометричних фігур та об’єктів навколишнього середовища (аналіз): колір, матеріал, розмір, форма, призначення; визначення спільних та відмінних ознак двох об’єктів або їх групи (порівняння); об’єднання за спільною ознакою (узагальнення); виділення частин елементів, що мають спільну ознаку (класифікацію); визначення у довкіллі множин; розбиття на підмножини за спільною ознакою (класифікація); визначення належності або неналежності елемента до певної множини; порівняння множин предметів за кількістю їх елементів; об’єднання множин, що не перетинаються; вилучення частини множини. 3. Математичне мовлення: розуміння й використання логічних сполучників: і, або, якщо.., то; розуміння понять: всі, кожен, один з, хоч би один, деякі тощо; обґрунтування власних дій під час розпізнавання та виділення одного, кількох, усіх предметів за кольором, розміром, формою, розміщенням, призначенням; встановлення істинності або хибності умовисновків. Змістовна лінія „Розташування на площині та у просторі” передбачає опрацювання таких тем: розміщення предметів на площині та у просторі (вгорі, внизу, ліворуч, праворуч); взаємне розміщення об’єктів: (під, над, біля, праворуч, ліворуч, між, попереду, позаду, вище (нижче), ніж; далі (ближче), ніж; лівіше (правіше) від; перед, за, між тощо); визначення напрямів руху (справа наліво, зліва направо, зверху вниз, знизу вгору); вживання відповідних термінів у мовленні; орієнтування на площині та у просторі. Змістова лінія „Величини” включає такі теми: усвідомлення існування ознак об’єктів навколишнього середовища, пов’язаних з поняттям величини: довжина, маса, місткість (об’єм), час; порівняння предметів за розміром (більший за, менший ніж, однакові за розміром; коротший від, довший за, однакові за довжиною; тонший за, товщай за, однаковий за товщиною; вищий, нижчий, однаковий за висотою; найменший (найбільший) серед тощо); впорядкування об’єктів довкілля у порядку збільшення або зменшення вияву певної ознаки; розуміння часових відношень (рано, пізно, раніше, пізніше, спочатку, потім, до, після); вікові порівняння (малий, молодий, молодший, дорослий, старший, старий); орієнтування у часі (пори року, місяці пір року, дні тижня, частини доби, сьогодні, завтра, вчора); відтворення порядку подій за сюжетними картинками. Змістовна лінія „Лічба” передбачає такі теми для опрацювання з дітьми: лічба предметів, їхніх зображень, рухів, звуків та інших об’єктів; співвідношення числа, цифри та кількості об’єктів; розуміння відмінності числа і цифри; позначення кількості об’єктів цифрою та навпаки; порівняння двох множин за кількістю об’єктів шляхом складання пар; перетворення нерівно чисельних множин у рівно чисельні і навпаки; усвідомлення правил лічби; здійснення кількісної та порядкової лічби; розуміння відмінності кількісної та порядкової лічби; називання та позначення чисел від 1 до 10; розуміння числа нуль і його позначення; називання назв числівників у прямому та зворотному порядку; розуміння понять „наступне”, „попереднє” число; утворення числа прилічуванням одиниці до попереднього числа і відлічуванням одиниці від наступного. Дошкільна математична підготовка має відбуватися послідовно та системно. Ми пропонуємо такий порядок ознайомлення дітей з матеріалом математичного змісту.
Орієнтована послідовність опрацювання математичного матеріалу
1. Ознайомлення з формою предметів навколишнього середовища: розрізнення багатокутників та кругів; розрізнення плоских та об’ємних фігур, розрізнення об’ємних тіл (куба, піраміди, кулі, циліндра); розрізнення багатокутників за кількістю кутів, сторін та вершин; робота з танграмом. 2. Виділення ознак предмета, в тому числі й найбільш суттєвих; визначення спільних та відмінних ознак двох або групи об’єктів (порівняння). Уточнення понять: один, усі, кожний, всі, крім... хоч би один, деякі тощо; розуміння і використання логічних сполучників (і, або). Розвиток математичного мовлення через обґрунтування власних дій під час розпізнавання та виділення одного, кількох, усіх предметів за кольором, розміром, формою, розміщенням, призначенням. 3. Розуміння ознак об’єктів навколишнього середовища, пов’язаних з поняттям величини: довжина, маса, місткість (об’єм), час; порівняння предметів за розміром; впорядкування об’єктів довкілля у порядку збільшення або зменшення вияву певної ознаки; розуміння часових відношень; вікові порівняння; орієнтування в часі; відтворення порядку подій за сюжетними картинками. 4. Групування предметів за кольором, величиною, формою: об’єднання за спільною ознакою (узагальнення), виділення частини елементів, що мають спільну ознаку (класифікація). Розуміння й використання логічних сполучників (і, або, якщо.., то); встановлення істинності або хибності умовисновків. 5. Визначення у довкіллі множин: розбиття на підмножини за спільною ознакою (класифікація); визначення належності або неналежності елемента до певної множини; обґрунтування власних дій (математичне мовлення). 6. Уточнення просторових уявлень: розміщення предметів на площині та у просторі; взаємне розміщення предметів (об’єктів); визначення напрямків руху. Слід навчити дітей розрізняти, наприклад, на сторінці книжки верхню та нижні картинки, верхню і нижню частини сторінки, ліву та праву частини сторінки, середину, центр сторінки; великий малюнок і маленький; розуміти поняття: вище, нижче, праворуч, ліворуч, справа наліво й вживати їх у своєму мовленні. Графічні вправи: продовження візерунків по клітинках, графічні диктанти. 7. Порівняння двох груп предметів за кількістю предметів утворенням пар предметів та за допомогою лічби. 8. Перетворення нерівно чисельних множин на рівно чисельні двома способами: (прибиранням зайвих або доповненням). 9. Ознайомлення з цифрою, які позначають перший десяток чисел натурального ряду; називання та розпізнавання цифр; розуміння відмінності числа і цифри; позначення кількості елементів множини цифрою або добирання до заданої цифри певної кількості предметів. 10. Ознайомлення з правилами лічби: лічба різноманітних об’єктів (предметів, звуків, рухів) називання та позначення чисел від 1 до 10; розуміння числа нуль і його позначення; співвіднесення числа з переліченими предметами (кількісна лічба); порядкова лічба; розуміння відмінності між кількісною та порядковою лічбою; засвоєння того, що відповідаючи на запитання „скільки?” (кількісна лічба), предмети можна лічити в будь-якому порядку, а не запитання „який за рахунком?” (порядкова лічба) – в певному вказаному напрямку; називання числівників у прямому та зворотному порядку. 11. Розуміння виразів, що відображають порядкові відношення: прямувати за, стояти (йти), вперед, перебувати між; розуміння понять: наступне, попереднє число; утворення числа прилічуванням одиниці до попереднього числа і відлічуванням одиниці від наступного. 12. Порівняння множин предметів за кількістю їх елементів способом складання пар. 13. Об’єднання множин, що не перетинаються й перелік чисельності елементів об’єднаної множини (підготовка до введення арифметичної дії додавання); вилучення частини множини та перелік решти (підготовча робота до введення арифметичної дії віднімання). Практична реалізація цього плану здійснюється під час вправ з роздатковим матеріалом з коментуванням дітьми власних дій, при виконанні яких розвивається дрібна моторика, тактильне, зорове сприйняття, формується вміння слухати та дотримуватися інструкції дорослого. Подаємо зразки вправ до запропонованої роботи за темами змістових ліній.
Комп'ютер навчає, розвиває, розважає Базова програма "Я у Світі" орієнтує педагога на доцільність використання комп'ютера в освітньому процесі сучасного дитсадка. Процес інтенсивного впровадження та використання інформаційно-комунікаційних технологій є характерною ознакою нинішнього етапу розвитку суспільства. Він охопив усі сфери діяльності людей. В умовах формування відкритого інформаційно-освітнього простору електронні засоби навчання дедалі частіше стають невід’ємним атрибутом навчального процесу в закладах різних ланок освіти. Це дає змогу підвищувати ефективність навчання та якість засвоєння програмового матеріалу вдосконалювати освітній процес.
Готовність педагога Розглянемо психолого-педагогічні вимоги до ігрового та розвивального програмного забезпечення й надати рекомендації щодо їх використання. Під терміном „якість” електронного засобу розуміємо сукупність властивостей, що визначають його освітнє призначення. Важливими складовими інформаційної підготовки педагогів є вміння не лише застосовувати ці засоби як у практиці роботи з дітьми, а й аналізувати їхній зміст, технічну реалізацію, критично оцінювати можливість дитини самостійно працювати з ними. Тут можна виокремити два рівні проблем, які має враховувати педагог. 1. Педагогічні проблеми:
2. Технологічні проблеми:
Ігри бувають різні Слід підкреслити відмінність розвивальних комп’ютерних програм від розважальних, які спрямовані лише на те, щоб викликати у дітей інтерес. На жаль, більшість їх пов’язана з агресією, насильством, гонитвами, руйнівними діями, що неприпустиме для дошкільнят і молодших школярів. Для ігор такого типу характерний жорсткий режим взаємодії з гравцем: він має „відповідати” комп’ютеру, виконувати всі пред’явлені вимоги і в темпі, який диктує гра. Другий тип програм, які не мають достатнього розвивального впливу – програми тренажерного типу. Вони дають дітям можливість швидко оволодіти навичками управління пристроями вводу (клавіатурою, різноманітними маніпуляторами), а потім цілком спрямовують їхню увагу на захопливий сюжет. На цій стадії інтелектуальна активність дитини різко знижується, оскільки ініціатива тут належить не їй, а комп’ютеру. Популярні у творців комп’ютерних програм лабіринтна модель, як і модель вибору або модель типу „запитання – відповідь”, вводять дитину в ситуацію досягнення заданої мети способом, який передбачає зміст програми. Можна пройти лабіринт швидше або повільніше, вибрати ту чи іншу відповідь, напрямок руху об’єкта на дисплеї, але завжди в межах заданих умов. За такої побудови програми дитина не має змоги зробити власний творчий хід, усі виконувані нею дії, незалежно від їхнього конкретного змісту, завжди мають лише тренінгів характер. Звичайно, подібні програми також потрібні дошкільнику, особливо на перших етапах опанування комп’ютера, але на певному етапі розвитку вони гальмують розвиток творчої особистості.
Щоб комп'ютер став помічником
Зауважимо: комп’ютерні ігрові та навчальні програми для дошкільників і молодших школярів повинні мати, передусім, розвивальний характер, бути близькі інтересам дитини, реалізовувати її прагнення до експериментування, творчості. Досягнути ж цього практично неможливо без урахування специфіки діяльності дітей, їхнього віку, ігрових інтересів. Щоб електронні засоби стали ефективним інструментом навчання, потрібна психологічна точність потрапляння у дитячу мету, дитячий інтерес. Психодіагностичні обстеження допомагають з’ясувати, що саме і як впливає не лише на споживчий попит на електронні засоби освітнього призначення, а й на їхній освітньо-розвивальний ефект. Однак поки що це не робиться в потрібних масштабах. Інтуїтивно виготовлюючи більш-менш вдалі електронні засоби освітнього призначення, розробники могли б узяти з психології багато корисного про пізнавальну активність і способи її ампліфікації, про психологічні особливості певного віку. Один з важливих етапів розумового розвитку дітей дошкільного віку характеризується послідовним переходом від елементарних форм мислення складає основу для переходу до наочно-образного мислення, яке є необхідною сходинкою у формуванні логічного (понятійного) мислення потім у молодшому шкільному віці. Провідним видом діяльності дошкільнят є гра. Своєї ваги вона не втрачає і в молодшому шкільному віці, хоча провідною стає навчальна діяльність. Це варто враховувати, застосовуючи програмні засоби в навчально-ігровій діяльності дітей. Останні дослідження японських учених показали, що перенавантаження формально-логічної сфери мислення дитини, шкодять розвитку понятійного мислення. Це додатково свідчить, що в молодшому шкільному віці поряд із дидактичними методами навчання обов’язково слід використовувати й ігрові. Вони сприяють кращому розвитку дітей та засвоєнню ними знань, допомагають уникнути перевантажень. Обираючи навчально-ігрові програми для дітей, слід зважити на їх відповідність вікові, художньо-естетичному критерію та на їх освітню ефективність.
Класифікація навчально-ігрових програм для дітей
Психолого-педагогічні вимоги комп'ютерних ігор Ефективними можуть бути лише ті програми, які забезпечують психологічний комфорт дитини, високу мотивацію до гри та отримання втіхи від неї. Тож навчально-ігрові програми для дітей мають відповідати таким вимогам.
Ергономічні вимоги допрограмових засобів навчання Зробити комп’ютерні ігри психологічно комфортними для дитини допомагає відповідно організоване комп’ютерно-ігрове середовище, спроектоване й сплановане за системою ергономічних вимог. Якщо під час роботи з комп’ютером не будуть реалізовані вимоги щодо обладнання приміщення, тривалості занять, кількості вихованців у групі, це може зашкодити психічному і фізичному здоров’ю дітей. Педагог має враховувати не тільки освітній результат, а й те, якою фізіологічною ціною він дістається дитині. Жодний результат не вартий високого напруження її функціональних систем, перевтоми, що призводить до зниження продуктивності, відхилень у стані здоров’я. Педагогові потрібні знання з ергономіки – науки про створення засобів, які забезпечують комфортну діяльність людини у різних умовах та ергономічних вимог до програмових засобів навчання, адресованих дітям. А саме:
Подані рекомендації можуть бути орієнтиром для визначення критерії впровадження електронних засобів навчання та виявлення нових можливостей їх застосування. Саме врахування їхніх психологічних, ергономічних, педагогічних особливостей, дозволить використовувати існуючі програми забезпечення на досить високому науково-технологічному й педагогічно-доцільному рівнях, також зробити його безпечним та психологічно комфортним для дітей.
Інтегроване заняття з приорітетом логіко-математичного розвитку та комп'ютерної грамоти дітей старшого дошкільного віку на тему: "Математичними стежинами в пошуках пелюсток квітки-Семицвітки"
/b |
|
